• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Логопедична служба

Вас вітає вчитель-логопед!

Дзюбишина Ірина Володимирівна

Педагогічний стаж -11 років

До спеціаліста потрібно звернутися, коли…

• У 7-8 місяців малюк не реагує на звертання, знайомі прості слова, не повертає голову у відповідь на запитання: «Де мама? Де киця?»

• В 1 рік малюк не вимовляє 8-10 слів з трьох-чотирьох літер.
• медичні показники обстеження ( специфіка слуху, тонус м’язів, укорочена під’язикова вуздечка , «заяча губа», «вовча паща», особливості зубощелепної системи, неправильний ріст зубів.
• У 2 -2,5 роки дитина не розмовляє окремими короткими словами.
• До 3 років порушено простий ритм вимови типу «ні-ні, гав-гав».
• Підвищене слиновиділення у 3 роки включно, малюк її не ковтає; не може виконати прості рухи органами артикуляції, важко говорить, незрозуміло, під ніс.

• Після 3 років спрощує більшість слів: «квітка- кіта», не вживає прості граматичні конструкції (число, рід).
• До 3,5 років не розрізняє на слух схожі за звучанням звуки, склади і слова.
• Не цікавиться навколишнім, не задає запитання.

• Розмовляє неемоційно, монотонно, невиразно, мало слів, не вимовляє звуки або вимовляє їх неправильно.
• Малюк «захлинається» мовленням, поспішає висловити свої думки.
• Видиху не вистачає на фразу, добирає повітря посеред слова.
• Якщо в 5-6 років все ще є проблеми зі звуковимовою, в т.ч. з сонорними приголосними (звуками «р» і «л»), дитина не може побудувати просте речення, перетворити його на поширене.Складнощі з читанням і письмом.

Етапи роботи вчителя-логопеда

Підготовчий етап – мета цього етапу полягає в підготовці до правильного сприйняття і відтворення звуку. У дитини формуються точні рухи органів артикуляції, які будуть необхідні для вимови звуку, йде робота над диханням, розвитком фонематичного слуху.

Постановка звуку – мета цього етапу домогтися правильного звучання ізольованого звуку. Постановка звуків здійснюється фахівцем-логопедом.

Автоматизація звуків – закріплення правильної вимови шляхом поступового запровадження поставленого звуку в склади, слова, речення та самостійну мова дитини.

На перших заняттях з автоматизації необхідно перебільшене, більш тривалий і чітке вимовлення автоматизируемого звуку. При автоматизації звуку в складах і словах спочатку дитині пропонується з’єднати відпрацьовується звук з голосними в прямих складах (перший стоїть приголосний звук наприклад – СА-), потім у зворотних складах (-АС-), далі в іншій позиції (звук перебувати між двома голосними – АСА-), і в самому кінці в складах і словах зі збіг приголосних (-СТА -).

Диференціація звуків – це поступова, послідовна робота по розрізненню змішуються звуків по моторних і акустичним ознаками. Спочатку звуки диференціюються в ізольованій позиції, потім в складах і словах, пропозиціях, віршах, оповіданнях і власної мови.

Таким чином, працювати з вчителем-логопедом потрібно систематично і дотримуватися виконання порад, домашніх завдань, з метою подолання у дитини проблем з мовленнєвого розвитку.

Логопедична робота поза заняттям з вчителем-логопедом

Вихователь на своїх заняттях сприяє збагаченню словника дитини, розвитку зв’язного мовлення, формуванню граматичних умінь, розвитку фонематичних процесів. Заняття доцільно розпочинати з розвитку дрібної моторики (добре розвинута дрібна моторика — це добре розвинуте мовлення), щоб активізувати мозок дитини та розвивати мовний центр (непрямий масаж мозку). На заняттях доцільно використовувати елементи артикуляційної гімнастики (вправи «Смачне варення», «Коник», «Усмішка-трубочка»), щоб підготувати артикуляційний апарат до формування певних звуків. На етапі автоматизації звуків вихователь може співпрацювати з учителем- логопедом. Наприклад, повторення чистомовок, віршів із заданим звуком з індивідуального зошита дитини, контроль за правильною вимовою звуків на занятті. Музичний керівник та інструктор з фізичного виховання на своїх заняттях проводять роботу з розвитку мовного дихання, загальної моторики, координації рухів та орієнтації в просторі. Це теж частина корекційної роботи, а отже, і співпраця.

Музичний керівник на заняттях використовує елементи логоритміки, розвиваючи фонематичний слух. Це проспівування голосних, виконання певних рухів під музику (скаче зайчик, іде ведмідь, котиться колобок), поєднання танцю і співу, поєднання рухів і звуконаслідування (гра «Паровоз»: діти рухаються по колу та промовляють «чух-чух- чух»), виконання рухів відповідно до слів вірша, який зачитує логопед: «Каблучок, каблучок, ми танцюєм гопачок (носок-п’ятка обома ногами). Ми пружинку робим враз, ой як весело у нас (присідання); ручки плесь і ще раз, ой як весело у нас (плескання в долоні)» тощо.

Медична сестра проводить роботу з профілактики простудних захворювань, а отже, і профі- лактику мовленнєвих вад. Простудні захворюван- ня призводять до виникнення мовленнєвих вад, оскільки артикуляційний апарат під час і після хвороби ослаблений, губи малорухливі, м’яке піднебіння в’яле — і, як наслідок, з’являється не- чітка дикція, відсутність або заміна звуків інших, гаркава вимова звука [р]. Якщо дитина часто хворіє (ніс забитий, з’явилися аденоїди), то переважно дихає ротом. Це призводить до формування неправильного прикусу, що може викликати дефектну звуковимову. Захворювання вуха (запален-ня) призводить до зниження слуху дитини, це теж негативно впливає на мовлення.

Особливості роботи з навчання правильного мовлення та розвитку фонематичного сприйняття у дітей старшого дошкільного віку.

В основі навчання лежить розвиток пізнавальної діяльності у зв'язку з активним наглядом. У дітей розвивається увага до мови, здатність до узагальнень у сфері мовних фактів. У загальному вигляді рішення поставлених завдань зводиться до наступного. У першу чергу, за допомогою спеціальних прийомів логопед виправляє вимова звуків або уточнює їх артикуляцію.

Засвоєння і закріплення артикуляційних навичок на основі усвідомленого контролю з за власними слуховими відчуттями на всіх етапах навчання поєднується з розвитком фонематичного сприйняття, тобто з вправами в розрізненні поставлених або уточнених у вимові звуків на слух, а також з розвитком слухової пам'яті.

Розвиток артикуляційних навичок і фонематичного сприйняття відбувається одночасно з розвитком аналізу і синтезу звукового складу мови. Вправи ж у звуковому аналізі та синтезі, в свою чергу, сприяє усвідомленому оволодінню вимовою звуків мови. Таким чином, вправи на аналіз і синтез звукового складу мови допомагають вирішити два завдання - нормалізувати процес фонемо - компетентності і підготувати дітей до засвоєння грамоти.

Повноцінний розвиток мовлення дитини є необхідною умовою її успішного навчання у школі. Саме в дошкільному віці мовлення дитини розвивається найбільш інтенсивно, а найголовніше воно гнучке, тому всі види порушень подолати легше і швидше.

Виправлення недоліків звуко вимови у дітей відбувається у процесі формування та автоматизації звуків і одночасного розвитку фонетичного сприймання, бо без повноцінного сприймання фонем, без чіткого їх розрізнення неможливою є правильна вимова.

Логопед Бондарєва Валентина Василівна в своїй роботі значну увагу приділяє цій проблемі – розвитку фонетичного сприймання.

Розвиток фонематичного слуху починає з самих перших етапів логопедичної роботи і проводить в ігровій формі на фронтальних, під групових та індивідуальних заняттях. Починає цю роботу на матеріалі немовних звуків і поступово охоплює всі звуки мовлення (від звуків, якими діти вже оволоділи, до тих, які ще тільки ставляться і вводяться в самостійне мовлення). Паралельно з самих перших занять проводить роботу по розвитку слухової уваги і слухової пам'яті, що дозволяє досягти більш ефективних результатів розвитку фонематичного слуху. Це дуже важливо, тому що невміння вслухатися в мовлення оточуючих часто є однією з причин неправильної звуковими. В процесі логопедичних занять Валентина Василівна домагається, щоб дитина перш за все набула вмінь контролювати свою вимову і виправляла її на основі порівняння особистого мовлення з мовленням оточуючих.

Всю систему логопедичної роботи з розвитку у дітей вміння диференціювати фонеми умовно ділить на шість етапів.

Етапи роботи з розвитку вміння у дітей диференціювати фонеми.

1. Етап. Розпізнавання немовних звуків.

2. Етап. Розрізнення однакових слів, фраз і звуків за висотою, силою і тембром голосу.

3. Етап. Розрізнення слів близьких за звуковим складом.

4. Етап. Диференціація складів.

5. Етап. Диференціація фонем.

6. Етап Формування вмінь навичок елементарного звукового аналізу.

Мімічна гімнастика

1. Губи скласти трубочкою ірозслабити.

2. Кутики рота направити вбік і розслабити. 3.Видування повітря з кутиків рота по черзі.

4.Відкрити рот, міцно стиснутигуби в колечко і розслабити.

5. Посвистіти.

6.Показати зуби верхньої щелепи.

7. Показати зуби нижньої щещепи.

8.Облизування верхньої і нижньої губи.

9.Надути щоки і розслабити.

10.Втягнути щоки і розслабити.

11. Набрати повітря під верхню губу.

12. Набрати повітря під ниєню губу.

13. "Переганяти" повітря із однієї щоки в другу.

14. Беззвучна вимова губних звуків М,Б,П а також О,У,І.

15.Беззвучна вимова слів: біб, бип, бом, ром, Том,.

Увесь комсплекс вправ повторювати 3-4 рази в день перед лзеркалом. Кожна вправаповторюється 5-6 разів поспіль. Пальчикова гімнастика Рівень розвитку залежить від ступеню сформованості дрібних рухів пальців рук.Якщо розвиток рухів пальців рук відповідає віку, той мовний розвиток- у межах норми. Якщо розвиток рухів пальців відстає, то затримується й мовний розвиток, хоча загальна моторика може бути нормальною й навіть вище норми. Пальчикові ігри- дуже давня, проте, на жаль, майже забута спадщина українського народу. А саме ці ігри у поєнанні з усім комплексом навчальних завдань, прискорюють загальний розвитокдітей. Пальчикові ігри- це добір символів, предметів, понять, це інсценівки невибагливих римованих рядків за допомогою рухів пальців. Пальчикові ігри допоможуть дітям: * зробити ривок у розвитку мовлення- поліпшити вимову й збагатити лексику; * підготувати руку до письма; * запобігти появі письмового спазму-частої біди юних школярів; * розвивати увагу, терпіння, так зване внутрішнє гальмо- уміння стримуватися у необхідний час; * стимулювати фантазію, виявляти творчі здібності; * навчитися управляти своїм тілом, почуватися впевнено в системі "тілесних координат" що усуне можливість появи неврозів.

Рекомендації

Значна частина мовленнєвих порушень так чи інакше пов’язана з нездатністю дітей диференціювати на слух фонеми рідної мови.

Відсутність повноцінного сприймання фонем робить не можливим їх правильну вимову, не дає можливості дітям оволодіти в потрібній мірі словниковим запасом і граматичною будовою, гальмує розвиток зв’язного мовлення в цілому.

Отже, усунення дефектів мовлення неможливе без спеціальної корекції фонематичних процесів.

Успішне оволодіння грамотою, навчання письма і читання неможливе без уміння чітко диференціювати на слух фонеми рідної мови, без навичок звукового аналізу, синтезу, сприймання і уяви.

Для того, щоб логопеду правильно спланувати корекційну роботу з дітьми – логопатами, необхідно знати вид і причини порушень. Своєчасні корекційні заходи розвивають мовленнєву діяльність у дітей та попереджають вторинні порушення інтелекту, зумовлені певними мовними вадами. Для успішного усунення порушень мовлення, як усного, так і писемного необхідна єдина система корекційного впливу.

Першочерговими завданнями вчителя-логопеда є

1. Виховання культури мовного слуху.

2. Вироблення уміння розпізнавати визначений логопедом звук у слові.

3. Навчання аналізу звукового складу слова.

4. Вироблення узагальнюючих уявлень про диференціальні ознаки фонем.

5. Створення сприятливих умов для мовленнєвого розвитку дітей у сім’ї та у дошкільному закладі.

6. Розвиток спостережливості, уваги, пам’яті, мислення.

Функції вчителя-логопеда:

Вивчення рівня мовних, пізнавальних та індивідуально-типологічних особливостей дітей, визначення основних напрямів і змісту роботи з кожним із них.

Формування правильного мовного дихання, почуття ритму і виразності мовлення.

Робота з корекції звуковимови.

Удосконалення фонематичного сприйняття і навичок звукового аналізу та синтезу.

Робота з корекції складової структури слова.

Формування поскладового читання.

Знайомство і засвоєння нових лексико-граматичних категорій.

Навчання зв'язного мовлення.

Попередження порушень письма і читання.

Розвиток психічних функцій, тісно пов'язаних з вимовою: словесно-логічне мислення, пам'ять, увага, уява.

Функції вихователя:

Облік лексичної теми при проведенні всіх занять у групі протягом тижня.

Поповнення, уточнення й активізація словникового запасу дітей за поточною лексичною темою в процесі всіх режимних моментів.

Постійне вдосконалення артикуляції, дрібної й загальної моторики.

Системний контроль над поставленими звуками і граматичною правильністю мови дітей у процесі всіх режимних моментів.

Включення відпрацьованих граматичних конструкцій в ситуацію природного спілкування у дітей.

Формування зв'язного мовлення (заучування віршів, потішок, текстів, знайомство з художньою літературою, робота над переказом і складанням всіх видів розповідання).

Закріплення навичок читання та письма.

Закріплення у дітей мовних навичок на індивідуальних заняттях за завданням логопеда.

Розвиток розуміння, уваги, пам'яті, логічного мислення, уяви в ігрових вправах на бездефектному мовному матеріалі.

Вимоги до якості мовлення педагога

Культура мовлення є обов᾽язковим елементом загальної культури людини. «Заговори, щоб я тебе побачив». Особливо актуальне це твердження щодо мовлення педагога, який працює з дітьми дошкільного віку. Один з провідних напрямів діяльності вихователя дитячого садка- формування усного мовлення та навичок моленнєвого спілкування, щоспирається на володіння рідною літературною мовою.

Одним з основних механізмів оволодіння дітьми рідною мовою є наслідування. Саме тому до мовлення педагога дошкільного закладу сьогодні ставляться високі вимоги, і проблема підвищ

ення культури мовлення вихователя є запорукою підвищення якості дошкільної освіти.

Якість мовленнєвого розвитку дошкільників залежить від якості мовлення педагогів і від мовленнєвого середовища яке створено в дошкільному закладі. У сучасних дослідження проблем підвищення культури мовлення педагога виділяють компоненти його професійного мовлення і вимоги до нього. До компонентів професійного мовлення педагога відносяться:

• якість мовленого оформлення мовлення;

• ціннісно-особистні установки педагога;

• комунікативна компетентність;

• чіткий відбір інфо

рмації для створення вислову;

• орієнтація на процес безпосередньої комунікації.

Вимоги до мовлення педагога дошкільного закладу:

• правильність мовлення– відповідність мовлення мовним нормам. Орфоепічні норми ( правила літературної вимови), а також норми утворення і зміни слів;

• точність висловлювань - в

ідповідність змісту мовлення та інформації, яка лежить у його основі;

• логічність - вираження у смислових зв᾽язках компонентів мовлення і відносин між частинами і компонентами думки;

• чистота мовлення- відсутність у мовленні елементів не властивих літературній мові. Зважаючи на те, що у цьому віці основним механізмом мовленнєвого розвитку є наслідування, педагогу необхідно піклуватися про чистоту власного мовлення, неприпустимо використовувати слова-паразити, діалектні, жаргонні слова;

• виразність мовлення- особливітсь мовлення, що допомагає захоплювати увагу і створювати атмосферу емоційного співпереживання. Володіння педагогом різними засобами виразності мовлення ( інтонація, темп мовлення, сила, висота голосу тощо) сприяє формуванню виразності мовлення дитини, і повнішому усвідомленню дитиною змісту мовлення дорослого, формуванню вміння виражати своє ставлення до предмета розмови;

• багатство лексикону - уміння використовувати всі мовні одиниці з метою оптимального вираження інформації. Багатий лексикон самого педагога сприяє розширенню словникового запасу, допомагає формувати навички точного слововживання, виразності й образності мовлення;

• доцільність- вживання у мовленні одиниць, відповідних ситуації та умовам спілкування. Насамперед володіння відчуттям стилю. Урахування специфіки дошкільного віку, націлює педагога на формування у дітей культури мовленнєвої поведінки( навичок спілкування, уміння користуватися різними формулами мовленнєвого етикету, орієнтуватися на ситуацію спілкування, співбесідника та ін..)

Особливо важливо правильно використовувати невербальні засоби спілкування, уміння педагога не лише говорити з дитиною, але й чути її.

Знання педагогом дошкільного закладу зазначених вимог, їх дотримання і постійне вдосконалення свого мовлення- це запорука успішності роботи з мовленнєвого розвитку дітей у дошкільному закладі.

Проблема заїкування дитини

Якщо сталося так, що дитини почала заїкуватися, необхідно подбати про психологічні умови життєдіяльності дитини, її емоційний комфорт. Науковці радять віддразу звернутися до фахівця(логопеда, дефектолога, педіатра, психіатра)та виконувати їх поради, зокрема:

1. особливу увагу приділяти розвитку моторики, ритмічності рухів, дозованого навантаження з фізичної культури;
2. менше публічно демонструвати здібності дитини, оскільки це збуджує її нервову систему;
3. уникати спілкування дитини з тими, хто заїкається;
4. якщо у дитини вичвлено ліворукість окремо поспілкуватися з фахівцем, самостійно не переучувати;
5. на момент інфекційного захворювання створити режим мінімального мовлення: звертатися до дитиникороткими реченнями, тихо, відповідь дитини має бути коротка, пропонувати працю для рук-малювання, пластилін, перебирати суміші, крупи);
6. дитина не має чути ваших конфліктних ситуацій, високих тонів розмови, оскільки нервова система напружується;
7. займатися регулярно слід артикуляційними вправами, проспівувати звуки, викликати позитивні емоції шляхом розгляду картинок, перегляду мультфільмів.

Вивчення декількох мов у дошкільному віці: говорять фахівці.

Розвиток мовлення у старших дошкільнят виявляється насамперед у тому, що вдосконалюється розуміння дитиною мовлення, розширюється словниковий запас і ускладнюється граматична конструкція речень.

Мовлення є індикатором інтелектуального розвитку дитини. Дитина хоче чимось поділитися, пережити радісне враження, за допомогою слів і фраз вона намагається зав'язати та підтримати контакти, мовлення потрібне їй і для здійснення бажань, і для задоволення потреб.

Існують періоди найбільшої чутливості до певних впливів (такий період для розвитку мовлення — від одного року до трьох), з іншого,— поза соціальним середовищем дитина розвиватися не може.

Ось тут і виникає проблема: чи має сенс вивчення декількох мов у дошкільному віці?

У старшому дошкільному віці інтенсивно розвивається граматичний лад мовлення. Дитина не просто активно опановує мовлення— вона творчо освоює мовленнєву дійсність. Вона правильно вловлює значення «дорослих» слів, хоча застосовує їх іноді у своєрідний спосіб. Цю дитячу здатність до самостійного словоутворення часто називають словотворчість.
Зрілість мовлення за звичайними нормами, ми доходимо висновку, що в дітей у двомовних родинах запас словесних понять у дошкільному віці дещо нижчий за дітей, які зростають у одномовних родинах. Проте не можна вважати, що діти із двомовних родин запізнюються в психічному розвитку. Як правило, дитина знаходить якийсь вихід сама: вона або приймає одну мову як рідну, а другу — як допоміжну, необхідну для розуміння того члена родини, хто розмовляє тільки нею, або ж володіє обома мовами однаково добре і використовує їх у відповідних ситуаціях (приміром, граючись із дітьми, розмовляє однією мовою, а вдома — іншою).

Починаючи з дошкільного віку, батьки вчать дитину іноземної мови. При вивченні інших мов, необхідно створити певною мірою штучне середовище для вивчення іноземної мови (приміром, щодня приділяти кілька годин для того, щоб уся родина розмовляла тільки іноземною мовою).

У такий спосіб дитина навчиться слухати іноземну мову, запам'ятає певні вирази і назви, здобуде гарну практику, опанує інтонації — згодом усе це стане їй у пригоді.

Добре також підключати різні канали сприйняття дитиною інформації: не тільки слуховий, але й зоровий і руховий, тобто показувати дитині картинки та називати слова разом із нею, відтворювати рухи досліджуваного об'єкта.
Рекомендують фахівці також увесь матеріал запам'ятовувати в ігровій формі. Зрозуміло, що в дошкільному віці формується тільки словник іноземної мови, але не граматична побудова речень.

Однак, фахівці радять батькам не докоряти собі, якщо їхня дитина з пелюшок не вчиться говорити двома мовами: на все свій час.

Іншими словами, вивчення понад двох мов вчені допускають, за умови правильної організації навчання: обов'язково враховувати вікові особливості дитини, її бажання і в жодному разі не перевтомлювати її.

Лікування та поліпшення мозкової активності, аутизму та дислексії !!

"Музика Моцарта мобілізує всі природні здібності нашого мозку". (Гордон Шоу, нейробіолог і фізик з США) Музика австрійського композитора Вольфганга Амадея Моцарта (1756 - 1791 рр.) має на людей найсильніший оздоровчий вплив. Більше того, музичні твори цього композитора здатні творити просто неймовірні речі в плані зцілення людей від величезної кількості найрізноманітніших недуг. Це доводять численні незалежні дослідження вчених, медиків і психологів усього світу. Тільки музика Моцарта активізує практично ВСІ ділянки кори головного мозку (в т.ч. і ті, які беруть участь у моторної координації, в просторовому мисленні, в зоровому процесі і у вищих процесах свідомості). М. Боднер зазначив, що у людини, слухача музику саме Моцарта, починає "світитися" буквально вся кора головного мозку. Лікувальна дія музики Моцарта обумовлено, в числі інших факторів, і тим, що в ній дуже багато звуків високої частоти. По-перше, ці звуки зміцнюють мускулатуру середнього вуха. По-друге, звуки частотою від 3000 до 8000 Гц і вище викликають найбільший резонанс в корі головного мозку (це безпосередньо стимулює мислення і покращує пам'ять). Достаток саме високих частот в музичних творах Моцарта несе в собі потужний енергетичний заряд не тільки для головного мозку, але і для всього організму в цілому. Музика цього композитора не примушує мозок "перенапружуватися", розплутуючи складні звукові ряди, які присутні в творах, наприклад, Баха чи Бетховена. Музика Моцарта геніально проста, чиста, світла, сонячна, щира. Не випадково її автора в усьому світі називають "сонячним" композитором. Моцарт - "самий відповідний" композитор для малюків. Величезна кількість наукових досліджень, що проводилися в багатьох країнах світу, свідчать про те, що гармонійна, світла і вишукано проста музика Моцарта робить найсильніший позитивний вплив на розвиток дитячої психіки, інтелекту і творчого начала. Можливо, Моцарт, будучи музичним Генієм від Природи, став композитором вже у віці 4-х років, і привнесло в його музику чисте дитяче сприйняття, яке підсвідомо відчувають всі "шанувальники" його творчості - в т.ч. і найменші слухачі. Як показали численні експерименти, поліпшення в роботі головного мозку під впливом музики Моцарта (втім, як і будь-який інший) у дорослих людей, як правило, носять тимчасовий характер, оскільки в головному мозку дорослої людини нейронні зв'язки - т.зв. синапси - вже сформувалися. На цій підставі деякі дослідники висловлюють припущення, що, можливо, у дітей, з їх тільки формуються нейронними зв'язками ("ланцюгами"), прослуховування музики Моцарта може викликати не тільки короткочасне, але і тривале, стійке поліпшення розумової діяльності. За твердженнями авторитетних фахівців світового рівня, музика Моцарта допомагає позбутися будь-яких душевних проблем, покращує мова і слух. Якщо під час їжі щодня слухати спокійну музику Моцарта - зникнуть багато проблем з травленням. Як відзначають провідні сурдологи (фахівці з дефектам слуху) та логопеди світу, наявність в музиці Моцарта великої кількості звуків високої частоти роблять її найбільш цілющою серед всієї класичної музики. По-перше, високочастотні гармонізовані звуки зміцнюють мікроскопічні м'язи середнього вуха. По-друге, звуки частотою від 3000 до 8000 Гц і вище викликають найбільший резонанс в корі головного мозку, що сприяє поліпшенню пам'яті і мислення.

Мовлення дитини з перших кроків

Неодмінною умовою для всебічного розвитку дитини є його спілкування з дорослими. Дорослі - охоронці досвіду, накопиченого людством, знань, умінь, культури. Надіслати цей досвід можна не інакше як за допомогою мови. Мова -"найважливіший засіб людського спілкування".

Серед багатьох важливих завдань виховання і навчання дітей дошкільного віку в дитячому садку навчання рідною мовою, розвиток мовлення і словника, мовного спілкування - одна з головних. Ця спільне завдання складається з ряду спеціальних, приватних завдань: виховання звукової культури мовлення, збагачення, закріплення та активізації словника, вдосконалення граматичної правильності мовлення, формування розмовної (діалогічної) мови, розвитку зв'язного мовлення, виховання інтересу до художнього слова, підготовки до навчання грамоті.

Володіння рідною мовою - це не тільки вміння правильно побудувати речення, итина повинна, навчитися розповідати: не просто назвати предмет (Це - яблуко), але й описати його, розповісти про якусь подію, явище, про послідовність подій.

У формуванні зв'язного мовлення чітко виступає тісний зв'язок мовного і розумового розвитку дітей, розвитку їх мислення, сприйняття, спостережливості.

Другий рік життя

Починається період активного розвитку мовлення. Дитина з кожним днем стає все більш самостійною, активною та проявляє більший інтерес до навколишнього світу. Продовжує розвиватися здатність малюка до наслідування. Значно поширюється запас слів, які дитина розуміє. На прохання дорослого малюк дає певні предмети , вказує на знайомі обличчя, іграшки, картинки. Впізнає своє зображення в дзеркалі, знає своє ім'я. Дитина вже не чекає, коли дорослий почне з нею розмову, а сама починає звертатися, коли хоче їсти, або не може одягнутися. Фрази з двох-трьох слів - є найчастішими висловлюваннями малюка в цьому віці. На цьому етапі фраза є простою та граматично не оформленою.

Третій рік життя

Між 2 та 3 роками активно формується фразове мовлення. Висловлювання дитини стають граматично оформленими. Діти в цьому віці починають засвоювати граматичну будову мовлення: засвоюють відмінкові закінчення, узгоджують прикметник з іменником, використовують деякі прийменники (на, у), оволодівають навичками використання в мовленні форм однини та множини іменників. До трьох років у дитини формуються всі основні граматичні категорії. Відбувається активне зростання словникового запасу. Дитина в цьому віці активно наслідує однолітків та грає в колективні ігри.

Четвертий рік життя

Відбувається істотне покращення в мовленнєвому розвитку. Дитина знає назви багатьох оточуючих предметів. Вона узагальнює їх, тобто розрізняє різні групи предметів та називає їх: посуд, одяг, іграшки, тварини і т.д. Діти 4-го року життя користуються в мовленні простими і складними реченнями. Найбільш розповсюджена форма висловлювання - просте поширене речення "Ми з мамою ходили в магазин за хлібом", "Я люблю грати великою машиною". Ваша дитина говорить велику кількість слів, але вимова звуків ще недостатньо чітка. Малюк може добре вимовляти слова, які складаються з двох складів, але при вимові слів з трьох-чотирьох складів може допускати помилки: пропустити цілий склад, переставити склади місцями, пропустити деякі приголосні звуки в середині слова.

П'ятий рік життя

Словниковий запас дитини досягає 1500-2000 слів. В своїх висловлюваннях дитина використовує майже усі частини мовлення. Дитина продовжує засвоювати узагальнюючі слова. Відбувається інтенсивний розвиток граматичної будови мовлення, але дитина ще може допускати граматичні помилки: не завжди вірно використовує відмінкові закінчення, іноді неправильно узгоджує між собою слова. Дитина в цьому віці починає висловлювати особисту думку з приводу якихось подій, розмірковує про оточуючі предмети. За допомогою дорослих малюк переказує казки, повторює невеликі вірші. У більшості дітей в цьому віці покращується звуковимова: правильно вимовляють свистячі звуки (с, з, ц), починають вимовляти шиплячі звуки (ш, ж, ч), але ще можуть замінювати їх один-одним (наприклад, шапка - "сапка", жовтий - "зовтий"). Звук р в цьому віці діти ще можуть замінювати на й, л або ль (наприклад, рак - "йак", риба - "либа", пиріг - "пиліг").

Шостий рік життя

До кінця шостого року життя активний словник дитини складає від 2500 до 3000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними та точними. В п'ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку, що говорить про оволодіння одним з найважчих видів мовлення - монологічним мовленням. В висловлюваннях дитини з'являються складні речення (Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу). В мовленні дитини з'являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені ( паперовий літак, дерев'яний стіл). Дитина використовує синоніми та антоніми. Дитина вже правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови. В мовленні п'ятирічних дітей з'являються присвійні прикметники (собача лапа, заячі вуха), складні прийменники (з-за, з-під). В цьому віці дитина вже оволодіває різною складністю складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки (ш, ж, ч) та звуки р, рь. Але у деяких дітей ще можуть відмічатися заміни тих чи інших складних звуків, або спотворення їх правильної вимови.

Таким чином, наведена нижче інформація має слугувати вам орієнтиром для спостереженням за розвитком дитини та своєчасною профілактикою можливих порушень у мовленні дитини.

ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯ-ЛОГОПЕДА

Порада №1 - ПОЧНЕМО З ВАС Мова не виникає сама по собі, їй необхідно вчитися, і можливо це тільки в процесі спілкування. Навіть якщо ви мовчазні від природи - все одно говоріть із дитиною. Дитина легше розуміє звернену мову, якщо ви пояснює те, що відбувається з нею і навколо неї. Тому супроводжуйте свої дії словами.

Порада №2 - ЗУСТРІЧ ПОГЛЯДІВ

Озвучуйте будь-яку ситуацію, але тільки якщо ви бачите, що дитина чує і бачить вас. Не кажіть в порожнечу, дивіться їй в очі. Це особливо важливо, якщо ваша дитина надмірно активна, постійно рухається.Якщо ваш малюк ще тільки лепече або говорить мало слів, намагайтеся, щоб він бачив вашу артикуляцію.

Порада №3 - ГОВОРІТЬ ЧІТКО

Говоріть просто, чітко, виразно промовляючи кожне слово, фразу. Діти дуже чуйні до інтонації - тому кожне слово, на яке падає логічний наголос, говоріть якомога більш виразно.

Порада №4 - ТЕ Ж, АЛЕ ПО-РІЗНОМУ

Повторюйте багато разів одне і те ж слово, фразу (змінюючи порядок слів). Щоб дитина засвоїла нове слово, вживайте його кілька раз і в різних контекстах.

Порада №5 - НЕ ПЕРЕСТАРАЙТЕСЯ

Не вживайте надто довгих фраз. Не перевантажуйте дитину, пред'являючи їй відразу велику кількість завідомо незнайомих слів.

Порада №6 - ГАРНИЙ НАСТРІЙ - ЗАПОРУКА УСПІХУ

Вимовляєте нове слово в емоційно сприятливої ситуації. Психологи помітили: у таких умовах дитина навчається в десять разів краще.

Порада №7 - ВСІ ПОЧУТТЯ В СОЮЗІ З ПРОМОВОЮ

Важливо, щоб дитина мала можливість бачити, доторкатись, нюхати, тобто вивчати предмет різними способами. Якщо побачите, що дитина взяла предмет, відразу ж назвіть його кілька разів - чітко і виразно.

Порада №8 - В ОСНОВІ МОВИ - ПРАГНЕННЯ ДО СПІЛКУВАННЯ

Завжди схвалюйте бажання дитини вступити з вами в контакт. Підтримуйте її прагнення спілкуватися!

Порада №9 - ПРАГНЕМО ДО РІЗНОМАНІТНОСТІ

Якщо лепет малюка одноманітний, намагайтеся збагатити його, пропонуючи ланцюжок слів з іншими приголосними та голосними (дя-дя-дя, ма-ма-ма, ка-ко-ку).

Порада №10 - ПОВАЖАЙТЕ СПРОБИ ДИТИНИ ГОВОРИТИ

Мова розвивається на основі наслідування. Коли дитина говорить одна або разом з вами, вимикайте гучну музику, телевізор і намагайтеся дати їй можливість чути себе і вас. Не «сюсюкайте» з дитиною, адже ви не хочете потім переучувати її спілкуватися нормально.

Порада №11 - ВЧІТЬ В ГРІ

Створюйте такі ситуації у грі, де дитині знадобиться звуконаслідування. Робите ви, а не ситуація.

Порада №12 - НЕ ПОПЕРЕДЖАЙТЕ БАЖАНЬ ДИТИНИ

Батьки намагаються вгадати бажання своєї дитини. У малюка не виникає необхідності вимовляти що-небудь. Є небезпека затримати дитину на стадії жестового спілкування.

Порада №13 - РОЗШИРЮЙТЕ СЛОВНИК

Дитина володіє словом на двох рівнях: розуміє його - пасивний словник, каже - активний. Якщо ви поповнюєте ресурс розуміння, це обов'язково призведе до лексичного вибуху. Порада №14 - ВЕДІТЬ ЩОДЕННИК

Фіксуйте мовні досягнення, записуйте, скільки слів дитина розуміє, які вимовляє.

Порада №15 - РОЗВИВАТИ ФОНЕМАТИЧНИЙ ЗВУК

Спонукайте розрізняти близькі звуки, слова, що відрізняються 1 звуком (ліс-лис). Порада №16 - ЧИТАЙТЕ ...

Читайте короткі казки, вірші по кілька разів - діти краще сприймають тексти, які вони вже чули.

Порада №17 - ПАЛЬЧИКИ НА ДОПОМОГУ МОВІ

Розвивайте дрібну моторику - точні рухи пальців руки. Вона тісно пов'язана з розвитком мови. Порада №18 - БУДЬТЕ ТЕРПЛЯЧІ, ПОБЛАЖЛИВІ Й ОБЕРЕЖНІ ...

Якщо дитина неправильно вимовляє звуки, не смійтеся, не повторюйте неправильну вимову. Спонукайте дитину послухати правильне вимовляння і спробувати його повторити разом. Порада №19 - ТІЛЬКИ ВИ!

Пам'ятайте: тільки ви здатні допомогти дитині розвиватися гармонійно. Не забувайте активно радіти дитячим успіхам, частіше хваліть свого малюка.

Допомагає логоритміка

Логопедична ритміка - одна з ланок корекційної педагогіки. Вона пов'язує воєдино слово (звук), музику і рухи.

Логоритмічні заняття спрямовані на всебічний розвиток дитини, вдосконалення його промови, оволодіння руховими навичками, вміння орієнтуватися в навколишньому світі, розуміння сенсу запропонованих завдань, на здатність долати труднощі, творчо проявляти себе. Щоденне виконання в певний час різних за своїм характером логоритмічних вправ (ранкова дихально-голосова зарядка з рухом, вправи на розслаблення, спів голосних звуків з рухом і т.д.) привчає дітей до оздоровчого режиму. Під впливом регулярних логоритмічних занять в організмі відбувається перебудова різних систем, наприклад, серцево-судинної, дихальної, мовно-рухової, пізнавальної та ін

Логопедична ритміка включає в себе: ходьбу у різних напрямках; вправи на розвиток дихання, голосу та артикуляції; вправи, що регулюють м'язовий тонус, що активізують увагу; мовні вправи без музичного супроводу; вправи, що формують почуття музичного темпу; ритмічні вправи; спів; вправи на розвиток дрібної моторики.

Основний принцип побудови всіх перерахованих видів роботи - тісний зв'язок з музикою. Музика з її величезним емоційним впливом дозволяє нескінченно урізноманітнити прийоми руху і характер вправ.

· Вправи на розвиток дихання допомагають виробити правильне дихання, збільшують тривалість вдиху, його силу . Їх можна поєднувати з рухами рук, поворотом тулуба, присіданням. У них включений мовленнєвий матеріал, вимовний на видиху.

Існує багато ігор для розвитку дихання. Пропоную Вам ті, які обов'язково сподобаються дітям.

1. Дути на ватку, пушинку, дрібні папірці. Губи дитини повинні бути округлені та злегка витягнуті вперед.

2. Наповніть таз водою і навчіть дитину дути на легкі предмети, що знаходяться в тазу, наприклад, кораблики. Ви можете влаштувати змагання: чий кораблик далі поплив.

3. Подобається малюкам пускати мильні бульбашки.

4. Не нехтуйте грою на музичних інструментах! Годяться дудки, губна гармошка. Можна створити музичний оркестр, де у кожного члена сім'ї буде свій інструмент.

5. Підняти руки вгору - вдих, опускаючи руки - видих. Поступово можна ускладнювати завдання. На видиху - пропевать голосні звуки (а, о, у, і), потім проспівувати їх у поєднанні з приголосними звуками. Далі на видиху можна проспівувати слова: кіт, будинок, кит і т.д. Також можна проспівувати вигуки: "А! О! Ах! Ох! Ух!" і т. д.

6. Візьміть в руки довгу мотузку і сховайте її в кулаці. Запропонуйте дитині взяти кінчик мотузки і почати тягти мотузку безперервно проспівуючи голосний звук (а, о, у, і ...), витягуючи при цьому мотузку. Мотузка може бути довгою або короткою.

· Сила голосу виховується при проголошенні голосних звуків більш гучним або більше тихим голосом: "Ми співаємо голосно, як слоник. Ми співаємо тихо, як миша ".

· Вправи, які активізують увагу, виховують швидкість і точну реакцію на зорові і слухові подразники, розвивають усі види пам'яті: слухову, зорову, рухову.

· Під звучання бубна, брязкальця і інших різних музичних інструментів можна дати інструкцію дитині: "На голосне звучання - топаємо ніжками, на тихе - стоїмо спокійно". Спираючись на цей приклад, можна давати всілякі завдання з рухом і зміною темпу, сили звучання музичних інструментів.

· У логоритмічних заняття обов'язково вводиться мовленнєвий матеріал. Введення слова дозволяє створювати цілий ряд вправ, побудованих не на музичному ритмі, а на віршованому, який сприяє ритмічності рухів. Обговорювання віршованих рядків треба поєднувати з рухом. Наприклад, топочущім кроком йти по кімнаті і промовляти слова:

Ось потяг наш їде, Колеса стучать, А в потязі нашому Хлопці сидять.

Витягнути руки в сторони, стиснути кисті в кулачок, розтиснути і покласти на пояс, при цьому промовляти:

Руки в сторони, в кулачок. розтискай - і на бочок.

· Вправи без музичного супроводу можуть бути використані під час ранкової гімнастики.

Своєрідним "навчанням" є мовні ігри - наслідування голосів тварин. Багаторазове повторення простих звучань дуже корисно для розвитку мовлення дитини. Дорослі вчать дитину на прикладі своєї промови, активно спонукаючи її до наслідування.

Не впадайте у відчай, якщо у вас щось не вийде з першого разу. Багаторазове повторення і терпіння допоможуть вам

Будьте уважними до мови дитини!

Пам'ятайте, що ваша мова є взірцем для наслідування, тому вона має бути завжди правильною. Придбайде словники, вони стануть вашими порадниками у вихованні культури мови дитини. Стежте за мовою дітей, своєчасно виправляйте мовні недоліки.

Правильна мова- запорука успішного навчання дитини в школі. У розвитку мови дітей надзвичайно важливу роль відіграє добрий слух. Людина з хорошим слухом легко розрізняє звуки, вступає в мовне спілкування з іншими. Пошкодження слуху в ранньому дитинстві затримує розвиток мови. Батьки повинні берегти слух дитини, стежити за станом слухового органа, не можна голосно говорити над самим вухом дитини, цілувати у вухо малюка. Постійний шум у кімнаті, звучання радіо і телевізора, голосні розмови дорослих знижують слухову увагу дитини.

{ Не розмовляйте з дитиною з насмішкою або з іронією;

{ Не сваріть і не кричіть на дитину; завжди лишайтесь ввічливими;

{ Не квапте і не підганяйте дитину;

{ Якомога частіше схвалюйте, виказуйте похвалу, адже це ваша дитина, незважаючи на всі проблеми;

{ Не давайте дитині відчувати себе поганою.

Завдання батьків у корекційній роботі

1) створіть у сім᾽ї умови сприятливі для загального мовного розвитку дитини;

2) проводьте систематичну роботу по загальному розвитку дітей і необхідну корекцію недоліків у цьому розвитку;

3) доброзичливо та щиро налаштуйтесь на допомогу своїм дітям.

Запам’ятай! Той, хто цурається рідної мови, є чужинцем на своїй землі.

«ДОПОМОЖЕМО РАЗОМ»

Виховання вірної і чуткої вимови у дитини- одне з важливих завдань у загальній системі роботи з розвитку мовлення в сучасному дитячому садку.

Дитина з добре розвиненим мовленням охоче спілкується з однолітками та дорослими може зрозуміло висловити свої думки і бажання, запитати, домовитись з однолітками про спільну гру. І навпаки, некиразна вимова дитини значно ускладнює взаємини з оточуючими, а подекуди негативно позначається на її характері.

У 5-6 років, а іноді й раніше, діти, що мають вади мови, страждають від цього, перестають спілкуватись, замикаються в собі, а деякі стають дратівливими. Щоб виховати повноцінну особистість, гармонійно розвинену, слід прибрати все, що заважає вільному спілкуванню дитини в колективі.

Необхідно якомога раніше навчити дитину говорити рідною мовою правильно й гарно.

В сім᾽ї дитину розуміють з пів-слова і вона не відчуває особливих незручностей від власних мовних вад, проте поступово розширюється коло зв᾽язків з оточуючим світом і дуже важливо мінімізувати комунікаційні бар᾽єри між дитиною та друзями і дорослими.

Отже, чим раніше (з огляду на вікові можливості) ми навчимо дитину говорити правильно, тим краще вона буде почуватись у колективі. Ще більш серйозно постає питання про оволодіння рідною мовою з вступом дитини до школи.В школі недоліки мовлення можуть спричинити погану успішність учня. Ті незручності, які дитина відчуває в сім᾽ї, в дитячому садку, ще більшою мірою загострюються в шкільному колективі.

З першого дня перебування в школі, дитині повсякчас доводиться користуватись мовленням: відповідати перед учнями в класі, ставити запитання, читати в голос , тоді недоліки мовлення стають очевидними.

Між чистотою звучання дитячого мовлення і орфографічною з грамотністю встановлений чіткий зв᾽язок. Молодші школярі пишуть, здебільшого, так, як говорять. Якщо дитина говорить «суби» (зуби), «сапка» (шапка), «либа» (риба), то, у більшості випадків, так і пише. З огляду на соціальну і педагогічну значущість рідної мови для становлення і розвитку кожної особистості, у роботі з розвитку правильної і чіткої вимови, в системі дошкільного навчання і виховання, відведено провідну роль.

Адже набуті і дошкільному віці якості, зокрема пов᾽язані з мовленням, не тільки забезпечують основу шкульного навчання дитини, а й значною мірою зумовлюють практичну, громадську та професійну діяльність кожної дорослої людини і серйозність цієї проблеми повинні усвідомлювати і батьки, і вихователі.

Тільки наполеглива співпраця логопеда, вихователя та батьків допоможе дитині успішно подолати всі перешкоди на шляху до оволодіння рідною мовою.

ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ!!!

Коментарi